Днями у Хмельницькій районній адміністрації Хмельницької області було зареєстровано молодіжну громадську організацію ВПУ №25 м. Хмельницького «Хмельницький молодіжний курінь ім. Івана Сірка»

Засновниками цієї громадської організації є директор навчального закладу Гаврилюк О.О., заступник директора з виховної роботи Варцаба В.І., викладач предмета «Захист Вітчизни» Муляр В.Г. та юрис-консульт Костриба Т.В.

З наступного навчального року в розділі «Виховна робота» займе своє місце оновлений напрямок героїко-патріотичного виховання учнівської молоді.

Вітаємо засновників громадської організації та колектив училища.

Іван Дмитрович Сірко.

Вважається, що народився Іван Сірко між 1605 і 1610 роками.  Він один із найвідоміших запорозьких кошових отаманів, який, однак, ніколи не був гетьманом України, хоча й міг би ним бути.

Великий Сірко був родом із Поділля, с. Мурафа біля Шаргорода Вінницької області. Рід Сірків перебрався на Слобідську Україну незадовго після того, як розпочалась Визвольна війна. В лавах Богдана Хмельницького Іван Сірко став полковником. Його діяльність характеризувалася особливим дотриманням січових традицій та постійної орієнтації саме на неї.

У боротьбі проти поляків заслужив значний авторитет. Після 1654 року Сірка немає в числі активних учасників подій війни проти Польщі, однак згодом він отримує Вінницький полк і керує ним до приходу на гетьманство Юрія Хмельницького, з яким через політичні непорозуміння не знаходить спільної мови, і вирушає на Січ, а невдовзі стає кошовим отаманом.

На цій посаді перебуває в період 1660-1680 років, що є доказом його надзвичайних управлінських здібностей та популярності на Запоріжжі. У зв’язку із неприйняттям Іваном Сірком пропольської політики Виговського, він завдає дошкульних ударів по Криму, який був союзником гетьмана.

Іван Сірко за період отаманування на Січі провів 65 успішних походів проти Османської імперії, насамперед проти Кримського ханства. Дотримується політичного курсу Запорозької Січі, обстоює інтереси Війська Кошового Низового. Неодноразово спустошує Північне Причорномор’я і навіть весь Крим.

 У протистоянні з Іваном Самойловичем зазнає поразки і відбуває 1 рік заслання в Московському царстві. Влітку 1673року повернувся на Січ і організував відсіч турецько-татарській агресії, зокрема в 1677 і 1678 роках.

Помер уславлений отаман 1 (11) серпня 1680 р. на хуторі Грушівка (тепер с. Іллінка Томаківського району Дніпропетровської обл.; похований поблизу с. Каплунівки, тепер Нікопольського району тієї самої області).