Анатолій Павлович Радченко після закінчення восьми класів середньої школи №6, що в обласному центрі, вступив до Понінківського ремісничого училища. Опісля навчався у Хмельницькому електромеханічному технікумі, працював на радіотехнічному заводі. Служив у Збройних силах. Власне, там у залучився до громадської роботи. Розсудливого юнака запримітили і висунули на комсомольську роботу – обирався секретарем комітету комсомолу електромеханічного технікуму, працював інструктором міськкому комсомолу.

Трохи згодом йому запропонували посаду заступника директора Хмельницького профтехучилища №18, а опісля очолив колектив вищого професійного училища №11, що в обласному центрі. Анатолій Павлович чимало зробив для поліпшення навчально-виховної роботи в цих училищах, зміцнював їх матеріально-технічну базу. Його нагороджували почесними грамотами, йому оголошувалися подяки. Портрет кращого директора був занесений на обласну Дошку пошани. Загалом, профтехосвіті він віддав понад сорок років.

Вийшовши на пенсію, не сиділося вдома ветерану. Він майже п’ять років працював педагогом-організатором нашого училища. Поважали його у колективі за натхненну, сумлінну працю, добросовісне ставлення до своїх професійних обов’язків.

Не так давно Анатолій Павлович за сімейними обставинами (зміна місця проживання) вийшов на заслужений відпочинок. Подякували йому за все добре, що він зробив на життєвій стежині, директор училища О.О.Гаврилюк, колеги, друзі та учні.

Прес-служба ВПУ №25.