Любі мої, хочу привітати всіх з чудовим святом – Днем Святого Валентина, яке ніколи не буває минулим, а завжди актуальне. Адже це свято кохання, яке окриляє, піднімає на своїх позитивних емоціях аж до неба. Це свято відкритих сердець і справжніх, щирих посмішок. Це день зізнань у коханні, коли тебе може зрозуміти найближча людина. У цей день на прилавках магазинів і супермаркетів не залишається жодної валентинки, а ти можеш сказати «кохаю» навіть тому, кому боїшся зізнатися в цьому. І знаєте, це – прекрасно! На душі так солодко й чудово від того, що всі навколо щасливі, що в цей день ми забуваємо про біль і розпач, про ненависть і зраду.

Ще в переддень свята я відчула, що щастя на землі є, і ми можемо дарувати його щодня. У нашій бібліотеці, в кав’ярні «Афіна» відбувся вечір, присвячений Дню Святого Валентина, який подарував усім оте відчуття щастя.Романтична атмосфера, приємна лірична музика додавали ніжності й любові. Веселі «амурчики» піднімали настрій, тьмяне світло запалених свічок викликали інтимні почуття, а солодощі у формі сердечок підреслювали солодкий смак цього «сердечного» свята.

У цей вечір ніхто не соромився говорити про найпотаємніше – про кохання. Велась дискусія, обговорювали теми: «Чи буває вічне кохання?», «Згадай перше кохання», «Що дає нерозділене кохання?» Байдужих не було. Говорили відкрито й довірливо. А після перегляду відео «Зізнання юнака в коханні» кожен висловив письмово свої думки й почуття у формі листа до коханої людини. Ми читали свої улюблені вірші, співали про кохання. Ми проймалися цією атмосферою свята й отримали неймовірні відчуття.
Того вечора я ще довго не могла заснути, все думала, згадувала, відновлювала в пам’яті кожен момент, яким заповнилось моє серце. Цей вечір ніколи не забуду, такої щирості від таких різних і чужих мені людей я ще не відчувала.

І саме 14 лютого я відчула цей солодкий смак Валентинового дня. Ти виходиш на вулицю, під ногами рипить поскрипує сніг, у руках – величезна валентинка для коханого, на обличчі – посмішка, а в очах – щастя. Це так прекрасно – дарувати свої почуття небайдужій тобі людині! Ти стоїш, у тебе перехоплює подих… Ти забуваєш усе, що хотілося сказати, і просто, обіймаючи, шепочеш: «…кохаю…». А хіба ще щось треба? Ти й так на сьомому небі від щастя! Тобі тепло, наче ти в казці, в країні кохання і солодких мрій…

Кохати – це так чудово! Це ж у нашому юному віці зароджується таке захоплююче почуття.

Ти відкриваєш у своїй душі щось нове. Твоє серденько починає шалено битися навіть при погляді на не байдужу тобі людину. Тобі хочеться гукнути про це почуття на весь світ. Ти відкриваєш у собі нові таланти: хочеться співати, танцювати, писати вірші. Хочеться зробити щось приємне для людини, яку кохаєш.

І знаєте, що найголовніше при цьому? Не боятись! Не боятися висловити свої почуття, не боятись показати людині, хто вона для тебе. Бо, як на мене, краще діяти (нехай потім і пошкодуєш), аніж не зробити нічого, а потім думати, чому упустив такий зручний момент. Тож, зробіть свято для свого серця!

Іванна Тринадцятко
(Фото: Людмила Романова)