З цікавістю прочитав статтю Олени Оверчук «Чи залишиться професійно-технічна освіта в Україні»(«ПВ» за 10 березня 2016 р.). в якій автор охарактеризувала ситуацію, яка склалася навколо  професійно-технічної освіти. Що там казати, з прийняттям Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік і передачі фінансування з державного бюджету на міський рівень привело до того, що система професійно-технічної освіти, на жаль, опинилась на межі руйнування. Але цього допустити не можна. На це наголошували й учасники пресконференції, представники закладів профтехосвіти, які зібрали 3 березня в Українському національно-інформаційному агентстві «Укрінформ». Детально висвітлено автором статті їх думки, пропозиції з приводу недопущення руйнування профтехосвіти.

Обурені таким ставленням до профтехосвіти її інженерно-педагогічні працівники, учні, їх батьки і Хмельниччини. Тут діє 34 навчальних закладів професійно-технічної освіти, з них 8- сільські. Мені постійно доводиться спілкуватися з учнями цих установ та батьками, які завдячують долі, що їх діти тут навчаються. А це в переважній більшості діти з малозабезпечених родин, сироти і напівсироти. А як їм нині виживати? Коли немає стипендій, не виділяються кошти на харчування дітям-сиротам, не отримують заробітну плату педагоги, майстри виробничого навчання. Звичайно є приклади, де керівники міста винайшли можливість утримувати заклади професійно-технічної освіти. Приміром, як у м. Хмельницькому, де функціонує 7 професійно-технічних навчальних закладів. Завдячуючи міській владі працівники цих закладів своєчасно отримують заробітну плату, учні – стипендію, сироти забезпечені харчуванням.

Але, на жаль, не скрізь це так. Через відсутність коштів частина міських і обласна рада виділили закладам від 10 до 75% від минулорічних обсягів фінансування профтехучилищ. Працівники закладів професійно-технічної освіти, профспілкові та батьківські комітети, асоціація профтехосвіти області направили на адресу Президента України, Голови Верховної Ради звернення з тисячами своїх підписів про негайне вирішення цієї проблеми. Але чомусь закони про відновлення фінансування з державного бюджету Президент досі не підписав.

Вони ще раз звертаються до Президента України, Верховної Ради прислухатися до їх голосу і вирішити це важливе проблемне питання. Адже профтехосвіта – це унікальна ланка освіти, бо з однієї сторони поєднує освітні функції, а з іншої – економічні й виробничі.

Вона створювалася багато десятиліть, зруйнувати її нікому не дано право.

Валерій Марценюк