Моє дитинство і юність пройшли в селі Шарки Деражнянського району. А навчався в Яблунівській ЗОШ І-ІІІ ступеня. Швидко, мов весняна повінь, збігли роки навчання в рідній школі. Після закінчення 9 класів переді мною постало питання: куди йти далі, яку професію обрати?

Я твердо вирішив поступати в престижний навчальний заклад – Вище професійне училище №25 м. Хмельницького. В якому мріяв здобути професію електромонтера з ремонту та обслуговування електроустаткування. До слова, тут навчався мій брат Руслан, який два роки тому закінчив училище. Нині він працює електромонтером в ПАТ «Хмельницьке обленерго». Поєднує роботу з навчанням на заочному відділенні Хмельницького політехнічного коледжу. Він розповідав мені про училище, про друзів, з якими не тільки гарно навчалися, а приймали активну участь у громадському житті навчального закладу: в різних гуртках та спортивних секціях. Саме це надихнуло обрати професію , яка мені до вподоби.

Мрія збулась. Успішно пройшли співбесіда та складання тестів. І я став учнем ВПУ №25. Скажу не без гордості – навчатися тут висока честь. В училищі все заохочує до знань – багатий книжковий фонд бібліотеки, затишна читальна зала, сучасний навчальний корпус, де розміщені кабінети і лабораторії для поглиблення теоретичних знань.

До наших послуг – їдальня, спортивний зал, де юні спортсмени займаються у секціях під пильним оком своїх наставників. Мають можливість розвивати свої здібності у різноманітних гуртках – предметних і народної творчості.

 В гуртожитку – добрі умови для проживання, відпочинку, підготовки до занять. В училищі я знайшов своїх друзів – Олега Питель, Віталія Пікалова та Владислава Парубщишина. Разом з ними розділяємо радість та турботи.

Ми – учні групи дякуємо Богові, що послав нам класного керівника Наталію Іванівну Котоній та майстра виробничого навчання Любов Василівну Пархомюк – педагогів з великої літери. Які постійно вирішують наші проблеми. Дбають, аби не тільки гарно навчалися, а й  добре відпочивали.

Хочу подякувати директору училища, кандидату педагогічних наук, заслуженому працівнику освіти України  –  Олегу Олександровичу Гаврилюку, його заступникам – Олені Олегівні Заїці, Володимиру Івановичу Варцабі та Наталії Дмитрівні Качаток за батьківську турботу про нас. Адже наші наставники роблять усе, аби готували не лише робітників і спеціалістів, затребуваних на ринку праці, а й високодуховних, ідейних розбудовників нашої держави.

Віталій Самілів,

учень Вищого професійного

училища №25 м. Хмельницького